Христина Соловій - Камертон

Христина Соловій - Камертон

В нього свобода, перший закон
Падали квіти на нього звіко
Блі дорожеві мої пелюстки
Краяли серце йому на шматки

Він через грати своїх заборон
Хоче до мене, до моїх ікон
Кольором ночі і білим вином
І камертом моїх долон до його скрон

І в душі немов останнім ніжність запринить
Він попросить безнадійно зупинися мить
Кольором ночі і білим вином
І камертом моїх долон до його скрон

І камертом моїх долон до його скрон
Може я такого він так шукав
Про яку всім так уважно мовчав
Кольором ночі і білим вином

І камертом моїх долон до його скрон
На ту саму вулицю поміж вітрим
Прийде він знову як завжди один
Ставити пастки, а там перістки

Що краяли серце йому на шматки
І в душі немов останнім ніжність запринить
Він попросить безнадійно зупинися мить
Кольором ночі і білим вином

І камертом моїх долон до його скрон
І в душі немов останнім ніжність запринить
Він попросить безнадійно зупинися мить
Кольором ночі і білим вином

І камертом моїх долон до його скрон
І камертом моїх долон до його скрон
І камертом моїх долон до його скрон
І в душі немов останнім ніжність запринить

Він попросить безнадійно зупиниться мить
Кольором ночі і білим вином
І камертом моїх долон до його скрон