MONATIK - 01:10 не мине

Коли зовсім один.
І дуже складно долітати до небес.
І темний час.
І повільний час.
Ударами тяжкими йде над головою геть увесь.
Нема чудес.
Немає снім.

Бо спати просто не вдається.
А ті, без кого жити неможливо,
знаходилися так далеко,
що якщо пішки до них йти,
здавалося займе років десять.

Повільний час.
Жорстокий час.
Час боякий.
Час льотку.
Сcommittee of the Police.
Час болю.

Соми той, який постійно за свободу б'ється.
Він фантазії пірнав настільки глибоко
що видавалось не здається.
Фантазії лише інтой перетунок
дорували від розпачу в безкінечних війнах
і музикою переносили до них.
У самій щирі.
Рідні.

До безцями необхідні ті обійми.
Він кожен вечір вирушав туди.
Так рятувався.
Нехай лише у голові,
але для нього ті обійми вічно донестями необхідні.
Адже він, не взам'язь тисячі зайвих слів